Ремонтна фірма "SITY.PURR"

Система подачі палива має першорядне значення для роботи двигуна. Немає правильної подачі палива – немає руху. Забруднення паливної системи безпосередньо відбивається на паливних насосах. У разі забруднення паливних фільтрів збільшується навантаження на пластикові клапани в насосах. Вони руйнуються, знижується тиск у паливній магістралі.

При попаданні води або суспензії страждають мотори насосів. При застиганні води (лід у баку) руйнується крильчатка та мотор бензонасоса. При зниженні тиску в системі двигун перестає працювати правильно.
Змінюється потужність, при перегазовках двигун захлинається, з’являються простріли у впускний колектор. Вирішенням проблеми є заміна паливного насоса. Показанням до заміни є вимірювання тиску палива (фактичне показання).

Як пристрій для комп’ютерної діагностики застосовуються:

• Стаціонарні мотор-тестери – багатофункціональні пристрої всебічної автомобільної діагностики, в яких OBD-II-сканер присутня як мала частина універсальної системи газоаналізу, вимірювання компресії, тиску палива, розрядження у колекторі впускного і багато іншого. Звичайно, коштують такі системи десятки тисяч доларів, тож діагностика з їхньою допомогою — задоволення досить дороге.

• Спеціалізовані дилерські сканери (або так звані універсальні дилерські прилади) — багатофункціональні цифрові пристрої, що є комбінацією мультиметра, осцилографа та мікрокомп’ютера зі спеціалізованою базою на змінному картриджі для конкретної моделі автомобіля. Вартість таких пристроїв – близько 2000-3000 дол. без картриджа і кабелів-перехідників під різні моделі автомобілів (картриджі самі по собі коштують близько 500 дол. і до того ж мають вузьку спеціалізацію з марки, моделі та модифікації того чи іншого автомобіля).

• Комп’ютерні тестові системи, які є звичайним персональним комп’ютером, ноутбуком або кишеньковим комп’ютером довільної конфігурації з відповідним програмним забезпеченням і спеціальним кабелем OBD-II — RS-232. У такому з’єднувальному кабелі стоїть програмований мікроконтролер з зашитими протоколами обміну, тому безпосередньо з’єднати систему OBD-II з комп’ютером вам не вдасться. Вартість програмного забезпечення разом із кабелем для послідовного порту – близько 500-1000 дол.

Комп’ютерна тестова система є гнучкою з усіх перерахованих. Вона дозволяє зчитувати коди OBD-II і потоки даних у реальному часі та представляти їх в інтуїтивно зрозумілому вигляді, тобто не в чисельній формі, а у вигляді опису можливих несправностей, у вигляді таблиць, а також у графічному вигляді, у тому числі у формі багатопараметричних графіків. За допомогою такої системи можна проводити і віртуальні тести: змінювати вручну один із параметрів і дивитися, що відбуватиметься з іншими. У цьому реальному часі ведеться протокол, необхідний детального аналізу перехідних процесів. Такі протоколи зручно зберігати в log-файлах за датами, що може стати в нагоді для ведення планової діагностики: можна поступово накопичувати «історію мотора» і своєчасно виявляти ймовірні проблеми. Всі дані можна роздрукувати у зручній для читання формі, зберегти у форматі MS Excel та залишити резервну копію на зовнішньому носії.

Оскільки для повної та всебічної діагностики автомобіля потрібно дослідження різних параметрів у робочих режимах (тобто у русі), то найбільш зручними є системи на базі мініатюрних кишенькових комп’ютерів. Крім того, такі пристрої можна буде використовувати як бортові комп’ютери для обліку витрати палива, визначення часу розгону, вимірювання потужності автомобіля і т.д. При цьому системи на базі кишенькових комп’ютерів обійдуться значно дешевше.

В принципі, існує багато програм для комп’ютерної діагностики автомобіля для настільного комп’ютера чи ноутбука. Як правило, всі вони продаються разом із відповідним адаптером. Є серед них і вітчизняні розробки (багато з яких навіть сильно просунулися у «поліпшенні» виробів вітчизняного автопрому). Але докладно ми розглянемо лише найкраще на наш погляд рішення — систему з урахуванням Palm-комп’ютерів Auterra ODB II Scan Tool (www.auterraweb.com). По-перше, воно найбільш зручне та якісне (особливо порівняно з вітчизняними виробами), по-друге – досить універсальне, а по-третє – відносно дешеве (навіть порівняно з вітчизняними).

Насамперед поговоримо про ціну. Сам ODB-II-адаптер із програмним забезпеченням, кабелем для під’єднання до OBD-роз’єму автомобіля та кабелем для COM-порту кишенькового комп’ютера компанія Auterra продає за 220 дол. (врахуйте, що тільки кабель для послідовного порту наладонника коштує 20 дол.), а найдешевший Palm коштує близько 100 дол. (набагато дешевше, ніж ноутбук).

Всі оновлення ПЗ та бази по різних автомобілях можна завантажити через Інтернет, що перевірено та підтверджено на практиці: ПЗ регулярно оновлюється. Auterra стверджує, що підтримує всі автомобілі, зроблені для Америки та випущені з 1996 року, всі європейські автомобілі з 2000 року та багато автомобілів для азіатських ринків. Однак тут все не так безхмарно. Природно, з автомобілями для американського ринку проблем у нас не виникло — програма працювала з будь-якими, навіть випусками 1994-95 років (тобто скрізь, де вдалося виявити роз’єм OBD-II сканер на базі Palm, підключався і чудово працював). З європейцями все виявилося складніше: нові машини сканер «брав», а старі (до 2000 року, навіть із декларованим OBD-II та відповідним роз’ємом) — відмовлявся. Що, втім, не є підставою для пред’явлення претензій, адже остаточний перехід європейців на OBD-II декларовано лише з 2000 року.

Електронна діагностика автомобіля зародилася у 80 роках минулого століття в епоху глобального розвитку та застосування автоелектроніки. У автомобілях стали застосовувати електронні блоки керування, що підвищують безпеку та комфортність керування. На моторах застосували електронне упорскування палива, і впровадили алгоритми пошуку несправностей датчиків. Ці процеси спонукали ремонтників масово використовуватиме визначення причин поломок електронні прилади.

У той же час зародилася професія автомобільного діагноста, який виробляв електронну, а пізніше комп’ютерну, діагностику мотора та електронних блоків, при використанні приладів-комп’ютерів, осцилографів, мотортестерів. Першим діагностичним приладом була канцелярська скріпка. Скріпкою замикалися контакти діагностичного роз’єму, але в панелі приладів виводилися діагностичні коди помилок – по морганню контрольної лампи. Іншими незамінними приладами діагностів стали мотортестери (автомобільні осцилографи). З їхньою допомогою досліджувалася досконало робота системи запалення та робота датчиків двигуна. Виробники автомобілів впроваджували нові системи, удосконалили систему управління двигуном. Все це змушувало їх «вчити» бортові комп’ютери розрізняти справність роботи датчиків та спілкуватися із зовнішнім світом. Так з’явилися перші автомобільні сканери (мікрокомп’ютери), які «розмовляли» з автомобілем електронним протоколом і видавали дані про роботу датчиків у реальному часі. Несправності датчиків фіксувалися блоками управління та записувалися в пам’ять, для подальшого вивчення (аналізу) проблем. Щоб не було хаосу в кодах помилок (у кожного автоконцерну вони свої), у середині 90 років автовиробники домовилися використати єдиний діагностичний роз’єм та єдині коди несправностей датчиків. Це дозволило уніфікувати автомобільні сканери та спростити роботу ремонтників. Комплексна комп’ютерна діагностика автомобіля представляє широкий комплекс перевірок із застосуванням високотехнологічного обладнання. Це перевірка електронних систем та датчиків за допомогою автомобільного сканера, аналіз вихлопних газів за допомогою газоаналізатора, фізична перевірка сигналів датчиків та системи запалення за допомогою мотор тестера, візуальна діагностика порожнини циліндрів за допомогою ендоскопа та акустична діагностика шумів високочутливим мікрофоном. Додатково застосовують димогенератор для перевірки цілісності колекторів та випускної системи, застосовують вимірювальні прилади для оцінки тисків, імітатори сигналів для перевірки роботи датчиків та систем.

Паливні та повітряні фільтри в автомобілі застосовуються для фільтрації палива та повітря. Без фільтрів двигун міг би опрацювати дуже нетривалий час. Обслуговування автомобіля, зокрема двигуна, полягає у плановій заміні видаткових запчастин.

До них відносяться свічки запалювання, паливні та повітряні фільтри, олії та технічні рідини. Заміну паливних та повітряних фільтрів необхідно проводити строго за технічним регламентом. Але, на жаль, надійність японських автомобілів розбестило російських автовласників. Вони перестали міняти “витратники” на автомобілях і відвідують сервіси лише тоді, коли відбуваються поломки. На практиці та за статистикою, левова частка проблем з автомобілями відбувається через недбалість та уявну економію власників. Економлячи на заміні фільтрів, власники провокують виникнення інших, серйозніших проблем в автомобілі.

Коли слід замінювати паливний фільтр?
Наш бензин містить велику кількість суспензій присадок і води, що природно позначається на передчасному забрудненні паливних сіток та фільтрів. При засміченні паливних фільтрів падає тиск у паливній магістралі, що призводить до втрати потужності двигуна та збільшення витрати палива, а згодом і поломки паливного насоса. Непоодинокі випадки, коли всередині паливних фільтрах (сумнівної якості) руйнувався фільтруючий елемент, і все відфільтроване ним засмічує паливну магістраль та інжектори. Власникам слід пам’ятати, що паливний фільтр слід міняти на автомобілі максимум через 25 тисяч пробігу або після двох років експлуатації. Фільтри потрібно міняти лише на оригінальні.

Коли потрібно міняти повітряний фільтр?
Повітряні фільтри вимагають належної уваги. Повітря у період цвітіння дерев та у період вітрів, сильно скорочує ресурс роботи фільтрів. Після літнього пуху повітряні фільтри потрібно очищати стисненим повітрям. Повітряні фільтри слід контролювати візуально щомісяця. Приклади брудних фільтрів дивимося у галереї. Заміну повітряного фільтра потрібно проводити, коли чиста сторона фільтра набуває темного кольору – це свідчить про забитість всієї структури фільтра.

Перевага інжекторного двигуна перед карбюраторним – очевидна. Упорскування дозованої кількості палива, за допомогою електромагнітного клапана в певний час, під певним тиском – дає правильно приготовлену суміш, економію палива та стабільність роботи двигуна загалом.

Упорскування палива здійснюється за допомогою електромагнітного клапана. Клапан, який упорскує паливо в циліндр – називається інжектор. Застосування інжекторів дозволило конструкторам впровадити нові технології системи управління двигуном. Стало можливо більш тонко керувати процесами двигуна. Мінусів у застосуванні інжекторів небагато. Основний недолік один. У процесі експлуатації через неякісне паливо відбувається забруднення інжектора.

При цьому поступово змінюється продуктивність інжектора і порушується розпилення палива. Все це призводить до недоливу та неправильного приготування паливної суміші.

Як результат змінюється витрата палива та падає потужність двигуна. Забруднені інжектори легко визначаються під час проведення комп’ютерної діагностики двигуна за показаннями паливних корекцій. А при газоаналізі вихлопних газів у показаннях є різке збільшення кисню у вихлопі. Змінити ситуацію допомагає процедура промивання паливної системи автомобіля. Автомобіль перемикають на роботу з рідиною, що миє, при використанні спеціального обладнання, на різних режимах роботи мотора. При цьому рідина відмиває голку та сідло інжектора, відновлюючи прохідний переріз. У більш важких випадках, при забрудненні водою, іржею, цукром, різними суспензією при розривах паливного фільтра – має сенс очищення інжекторів в ультразвуку. Ультразвукове очищення дуже ефективне. Для перевірки ефективності промивання слід перевіряти інжектори на продуктивність на спеціальному стенді, до промивання та після.